І один у полі - воїн.

У №5 (63) за 2008 рік журнал «Партнер-Норд» опублікував мою статтю «Проблеми виплати пенсій громадянам України, які постійно проживають за кордоном в світлі Конституції України і Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод. Що робити?". Основою для статті послужив ряд рішень Європейського суду з прав людини і матеріали поданих і підготовлених при моїй допомозі та участі в 2005 - 2007 роках кількох скарг до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).
07 листопада 2013 року ЄСПЛ за скаргою, поданою ще 21 листопада 2005 року одним з моїх клієнтів, який проживає в Бремені, на підтвердження моїх висновків, викладених у вищезгаданій статті, виніс знаменне рішення - визнав припинення Україною виплати пенсії і відмову в оформленні пенсії особам, які виїхали на постійне місце проживання за її межі, порушенням прав людини, які визначені статтею 14 Конвенції про захист прав і основних свобод громадян в поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу (див. «Пічкур проти України» (Заява №10441 / 06).
У статті 14 Конвенції про захист прав і основних свобод громадян та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод громадян говориться:
Стаття 14 Заборона дискримінації
Користування правами і свободами, які визнані у цій Конвенції, має бути забезпечено без будь-якої дискримінації за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного або соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або за будь-якими іншими ознаками.
Стаття 1 Захист власності
Кожна фізична або юридична особа має право на повагу своєї власності. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Уряд України вищеназване рішення ЄСПЛ не оскаржив, мабуть не до цього було (треба було думати про те, куди прилаштувати накрадене у народу і держави), та 07 лютого 2014 року рішення ЄСПЛ у справі «Пічкур проти України» (Заява №10441 / 06) вступило в силу.
Таким чином, після вступу в силу вищезгаданого рішення ЄСПЛ стало можливим не тільки отримання і оформлення пенсії на території України особами, які виїхали на постійне місце проживання за її межі, а й її переказ і отримання за її межами.
З рішення ЄСПЛ у цій справі витікає, що через дискримінацію громадян за ознакою місця проживання багатьом українським пенсіонерам, які виїхали на постійне місце проживання за межі України, завдано матеріальну та моральну шкоду. ЄСПЛ визнав, що період, з якого починається відлік порушення Україною прав вищеназваної групи громадян, слід відраховувати, починаючи з 11 вересня 1997 року (дата приєднання України до Конвенції) і до 07 жовтня 2009 року (дата оприлюднення Конституційним Судом України законодавчого положення про припинення виплати пенсії особам, які виїхали на постійне місце проживання за межі України, неконституційним).
Відповідно до статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 06 грудня 1991 року:
Нараховані суми пенсії, які не були витребувані пенсіонером своєчасно, виплачуються за минулий час не більше, ніж за 3 роки, що передують зверненню за одержанням пенсії.
Суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, який призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий період без обмеження будь-яким строком.
Розглянемо, яку суму пенсії заборгував Пенсійний фонд України - якомусь умовно-середньому одержувачу української пенсії пану Н., який виїхав з України на постійне місце проживання в Німеччину (Ізраїль, США), наприклад - 01 жовтня 1997 року. З 01 жовтня 1997 року по 01 жовтня 2009 року пройшло 144 місяці. Середній розмір української пенсії в ці роки становив - близько 50 євро. Таким чином, після рішення ЄСПЛ у середнього українського пенсіонера пана Н., який постійно проживає за межами України з 01 жовтня 1997 року і який не отримував на території України пенсії, з'явилася можливість вимагати від України повернення невиплаченої пенсії в розмірі мінімум 7200 євро (сума дуже навіть умовна, оскільки українська пенсія виплачується в гривнях, а гривня - неконвертована валюта, та й схильна до різких падінь).
Після оголошення Конституційним Судом України законодавчого положення про припинення виплати пенсії особам, які виїхали на постійне місце проживання за межі України, неконституційним (07 жовтня 2009 року) в українських пенсіонерів, які постійно проживають за межами України, з'явилася можливість оформляти і отримувати пенсію на території України.
Українські пенсіонери, які після 07 жовтня 2009 року не зверталися в компетентні українські органи щодо відновлення виплати пенсії, можуть і зараз звертатися за відновленням її виплати і отримати раніше не одержану пенсію за останні три роки (Виходячи з наших розрахунків це становить в середньому близько - 1800 євро (36 міс. х 50,00 євро).
Із сказаного вище можна зробити висновок, що у громадян, які виїхали пенсіонерами на постійне місце проживання за межі України, після рішення ЄСПЛ у справі «Пічкур проти України» (Скарга №10441 / 06) з'явилася можливість вимагати повернення невиплаченої, починаючи з 11 вересня 1997 року, пенсії, що може становити як мінімум 9000 євро (7200 + 1800). Ще раз звертаю увагу, що названа вище сума - умовна.
Розумію, що знайдуться опоненти, які скажуть, мовляв, в 2009 році, після того, як Конституційний Суд України визнав законодавче положення про припинення виплати пенсії особам, які виїхали на постійне місце проживання за межі України, неконституційним, теж була ейфорія і очікування початку виплат Україною пенсій за кордон, але тоді Уряд поквапився і повернув справу так, що мовляв порушення прав людини мало місце, але пенсії за кордон виплачувати будемо тільки після укладення відповідних договорів між державами. Надалі Уряд заходів щодо законодавчого врегулювання проблеми, що виникла, не приймав або робив вигляд, що намагається її вирішити, і до сьогоднішнього дня такі договори не уклав з жодною з країн, де постійно проживає велика кількість громадян України пенсійного віку (Німеччина, Ізраїль, США), незважаючи на ініціативи урядів і неурядових об'єднань деяких країн (наприклад, Ізраїль). Одним словом, все залишилося по-старому.
Із вступом у силу рішення ЄСПЛ у справі «Пічкур проти України» (Скарга №10441 / 06) подібного варіанту розвитку подій статися не повинно, оскільки ЄСПЛ у своєму рішенні вказав на те, що: «... Підвищення мобільності населення, більш високі рівні міжнародного співробітництва і інтеграції, а так само розвиток банківського обслуговування та інформаційних технологій в даний час не виправдовують більшості технічних обмежень щодо осіб, які отримують соціальні виплати, проживаючи за кордоном, які могли вважатися розумними на початку 1950-тих років, коли розроблялася Конвенція МОП 1952 року ... ».
Зрозуміло, що українська скарбниця порожня і пенсійний фонд тріщить по швах, а, значить, чиновники на місцях як за вказівкою начальства, так і за власною ініціативою, під будь-якими приводами будуть перешкоджати здійсненню громадянами, які проживають за кордоном, своїх прав на пенсію. У таких випадках раджу звертатися зі скаргою в суд на незаконність дії (бездіяльність) посадових осіб. Не думаю, що суди (навіть при тому, що вони в Україні суцільно корумповані) будуть в таких випадках йти в розріз з рішенням ЄСПЛ, та й відповідно до практики ЄСПЛ відсутність коштів у бюджеті не є підставою для відмови у виконанні зобов'язань, взятих на себе державою .
Коли мій клієнт в 2005 році подавав скаргу в ЄСПЛ, то компетентні німецькі органи ще не звертали свою увагу на одержувані одержувачами соціальних виплат іноземних пенсій, оскільки за німецькими, на той час, мірками іноземні пенсії були  мізерними, але для українських громадян, які проживають в Німеччини і отримують соціальну допомогу, 30-50 євро пенсії на місяць і від 1000 до 10000 євро раніше невиплаченої пенсії були б не зайвими, тим більше, що громадяни Росії в той час без будь-яких утримань отримували свої зароблені в Росії пенсії.
Після подачі скарги в ЄСПЛ пройшло вісім років, за цей час сталася світова криза, і як наслідок - бюджет Німеччини схуд. І тут німецькі соціальні відомства згадали, що іноземні пенсії одержувачів соціальних допомог є прибутком, а в такому випадку соціальну допомогу необхідно зменшувати на розмір отримуваної іноземної пенсії.
Передбачаю, що багато громадян України, які проживають в Німеччині, дізнавшись про це рішення ЄСПЛ, цьому не зрадіють, а навпаки - будуть стурбовані, адже тепер може виникнути ситуація, коли німецькі соціальні відомства почнуть вимагати оформляти і переводити українські пенсії в Німеччину, що в свою чергу пов'язане тільки з зайвими фінансовими витратами і фізичними витратами громадян і зовсім не пов'язано з поліпшенням їх матеріального становища.
Думаю, що боятися такого повороту подій ще рано, адже гривня - неконвертована валюта, та й розмір пенсії у деяких українських пенсіонерів може бути меншим, ніж витрати на її оформлення.
Якщо рішення ЄСПЛ у справі «Пічкур проти України» (Скарга №10441 / 06) може не порадувати громадян України, які проживають в Німеччині, то громадяни України, які проживають в Ізраїлі, можуть скористатися цією перемогою і не чекаючи якоїсь заорганізованої сепаратної угоди, яка незрозуміло коли буде укладена між Ізраїлем і Україною, можуть зайнятися оформленням і переказом своїх пенсій в Ізраїль.
Ще одним дуже важливим моментом є те, що прийняте рішення ЄСПЛ у справі «Пічкур проти України» (Скарга №10441 / 06) стосується не тільки України і її громадян, які мають право на пенсію і проживають за кордоном, але і є обов'язковим для виконання іншими країнами колишнього СРСР (Молдова, Грузія, Азербайджан, Вірменія), які підписали Конвенцію про захист прав і основних свобод громадян, але не виплачують пенсію своїм громадянам, які проживають за кордоном.

В.Шаповал, юрист, консультант по праву країн колишнього СРСР

1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Rating 0.00 (0 Votes)

Друк